Головна

Минуле Крижопільщини – то століття мужності й звитяги, віки з шаблею на полі брані та селянським плугом на родючих чорноземах, шрами окопів та тисячі могил. Це вистраждані з болю і творені в щасті українські пісні, це дивовижні пам’ятки культури, це хліборобський талант, що генетично передається від прадідів, це імена, що є славою всієї України.

Серед дев’ятнадцяти населених пунктів нинішньої Крижопільської територіальної громади є такі, що засновані в 15-16 століттях, котрісь пізніше, але можна впевнено трактувати факти різночасових поселень аж трипільської культури. Поселення «Антоново», «Дохна», «Кісниця» розміщені на пагорбі річки Мар’янівки і її притоки Дохни та біля сіл Зеленянка, Тернівка, Куниче.

Існує кілька версій про походження назви місцевості. За однією – поселення знаходилося на вершині кряжа, тобто вододілу між басейнами Південного Бугу і Дністра. Слова «кряж» і «поле» й утворили «Крижополь», що пізніше змінилося на сьогоднішнє «Крижопіль».

За іншою – Крижопіль дістав назву від великого хреста, котрий височів біля чумацької дороги на честь військових перемог. «Крестополь» - хрест у полі. З часу заснування – 1866 року, коли тут почала будуватися залізниця для потягів з Києва до Одеси, і до 1923 року Крижопіль належав до Чоботарської волості Ольгопільського повіту.

На 420,53 кілометрах квадратних загальної площі розташовано 19 населених пунктів, де проживає 23909 чоловік. У різні часи самовідданістю і талантом цю землю прославили художник Ян Засідатель, повний Георгіївський кавалер Мойсей Баденюк, всесвітньо відомий академік Данило Заболотний, народні депутати багатьох скликань Володимир Лановий та Володимир Яворівський, доктор філологічних наук Михайло Сиротюк, перший доктор військових наук в Україні Василь Телелим, а також Герої Праці Фросина Мотель, Карпо Голотюк, Ольга Десяк, Микита Діброва, Дем’ян Остапчук, Петро Рубель, двічі Герой Праці Тетяна Марцин, Герої Другої світової війни – Олег Бичковський та Роман Сміщук.

Як символ вшанування пам’яті своїх земляків у Голубечому споруджено погруддя двічі Героя Соціалістичної Праці Тетяни Марцин, у Крижополі – Героїв Радянського Союзу Олега Бичковського та Романа Сміщука, у с.Соколівці – меморіальна дошка відомого педагога, громадського діяча Семена Калабаліна. У селі Заболотному працює унікальний музей лікаря-мікробіолога Д.К. Заболотного. У центрі Крижополя споруджено пам’ятник Тарасу Григоровичу Шевченку.

Після реформи 1861 р. в Україні швидкими темпами почали розвиватись промисловість та будівництво залізниць. Виникнення населеного пункту та залізничної станції – Крижопіль – пов’язано з будівництвом залізниці Київ-Одеса, яке розпочалося влітку 1866 року.

До 1890 року Крижопіль вважався селищем, що за тодішнім адміністративним поділом входило до Чоботарської волості. Волосним старшиною до 1919 р. був Іванина. За його сприяння в селі Чоботарка була збудована школа (зараз училище). Єврейське населення спочатку мало свою школу – жедер. Розміщувалось на території, де зараз знаходиться Районний будинок культури.

Перші поселенці селища Крижопіль у 1888 році звернулись в Ольгопільське єпархіальне відомство з проханням відкрити їм школу, вказавши при цьому, що приміщення для неї є, потрібно тільки зробити ремонт і обладнати його шкільними меблями. Виявляється, це була малесенька хатинка, колись корчма на старому Чумацькому шляху. У цій хатині і народилась сьогоднішня Крижопільська середня школа №1. Як тільки був одержаний дозвіл, жителі спільними зусиллями відремонтувати стару корчму, придбали кілька столів, лавок і відкрили однокласну церковно-приходську школу з трирічним навчанням.

У 1888 році на прохання залізничників станції Крижопіль, Рудниця, Попелюхи і Кодима школа була реорганізована у двокласне училище і стала йменуватись «Крижопільське двокласне залізничне училище МНП» з п’ятирічним навчанням.

Нині на території Крижопільської територіальної громади функціонують 14 закладів загальної середньої освіти та 11 закладів дошкільної освіти.